Артеріальна гіпертензія і цукровий діабет

Вибрати й купити якісні тонометри та глюкометри можна в інтернет-магазині компанії МедМаркет.

• серце
• нирки
• судини мозку
• судини сітківки

Основними причинами високої інвалідизації та смертності хворих на артеріальну гіпертензію з супутнім цукровим діабетом є:

• ІХС
• гострий інфаркт міокарда
• порушення мозкового кровообігу
• термінальна ниркова недостатність

Поєднання АГ і цукрового діабету підвищує ризик розвитку ішемічної хвороби серця, інсульту, ниркової недостатності в 2-3 рази. Тому вкрай важливо рано розпізнавати і діагностувати як артеріальну гіпертензію, так і цукровий діабет, для того, щоб вчасно призначити відповідне лікування і зупинити розвиток важких судинних ускладнень.

В основі патогенезу багатьох форм артеріальної гіпертонії лежить інсулінорезистентність - порушення реакції організму на ендогенний або екзогенний інсулін. У результаті знижується споживання глюкози периферичними тканинами. Даний стан частіше виникає в осіб з надлишковою масою тіла і може явно себе не проявляти до настання метаболічних порушень. При перевищенні ІМТ (ідеальної маси тіла) на 35-40% чутливість до інсуліну знижується на 40% . На іонному рівні інсулін впливає на надходження кальцію та натрію всередину клітини, які впливають на скоротливість гладком'язових волокон судин. В результаті зменшення чутливості до інсуліну збільшується приплив кальцію в клітину і підвищується напруга гладком'язових клітин. У таких пацієнтів знижується реакція коронарних артерій на фізіологічні подразники (знижується здатність до дилятації), що призводить до порушення мікроциркуляції.

У високих концентраціях глюкоза надає пряму токсичну дію на ендотелій судин, що в свою чергу викликає збільшення м'язового спазму, гіперплазію гладком'язових волокон і призводить до розвитку атеросклерозу. Існує і зворотний зв'язок, згідно з якою артеріальна гіпертензія веде до появи інсулінорезистентності. Основним у цьому механізмі є закриття дрібних капілярів і зниження кровотоку в скелетних м'язах, що сприяє зменшенню утилізації ними глюкози, тобто інсулінорезистентності м'язової тканини.

Артеріальна гіпертензія є одним з факторів ризику розвитку цукрового діабету 2-го типу в поєднанні з надлишковою масою тіла, порушення ліпідного обміну, порушенням толерантності до вуглеводів може привести в 40 % випадків до цього захворювання і в подальшому значно підвищити кількість серцево-судинних і ниркових ускладнень. Предотвратить развитие осложнений этих двух грозных заболеваний можно, если влиять на факторы риска и следовать рекомендациям по здоровому образу жизни: нормализация массы тела, ограничение потребления соли до 3 г/сут., отказ от курения, уделять внимание физическим упражнениям (быстрая ходьба - 30 мин в день, плавание - до 1 ч 3 раза в неделю), регулярное выполнение которых оказывает благоприятное воздействие на чувствительность к инсулину, уровень АД и липидный обмен. Однако следует учитывать, что чрезмерные физические нагрузки могут увеличить риск гипогликемии (понижение уровня сахара в крови), особенно в сочетании с приемом алкоголя.

В процессе лечения необходимо постоянно контролировать развитие обоих заболеваний и стремиться к достижению целевого уровня АД и уровня глюкозы крови, что позволяет значительно снизить риск развития осложнений. При сочетании сахарного диабета и АГ уровень целевого АД составляет менее 130/85 мм.рт.ст., уровень глюкозы крови (плазмы) 3,33-6,1ммоль/л.

Измерение артериального давления в кабинете у врача, часто дает повышенные показатели – это так называемая гипертония «белого халата», то есть кратковременное повышение артериального давления у пациента из-за переживаний по поводу визита к врачу. Контроль АД в домашних условиях способствует получению более реальных значений АД. Не стоит забывать о выборе прибора для самоконтроля. Ведущие специалисты рекомендуют использовать автоматические тонометры з сучасними технологіями, що гарантує отримання достовірного результату. Для контролю рівня глюкози у крові в домашніх умовах ідеальні портативні вимірювачі – глюкометри, що дозволяють швидко отримати точний результат.

Необхідно пам'ятати, що самоконтроль повинен бути регулярним, його результати необхідно заносити в спеціальний щоденник і надавати своєму лікаря для контролю ефективності призначеного лікування.