Пульсоксиметр – особливості застосування

Ця стаття допоможе правильно використовувати пульсоксиметр всім, хто тільки збирається це робити. У методу є ряд обмежень і недоліків. Якщо прилад потрапить в руки непідготовленої людини, можливе виникнення ситуації, яка безпосередньо загрожує безпеці пацієнта.

З допомогою пульсоксиметра вдається виміряти, наскільки артеріальний гемоглобін насичений киснем. В основу роботи приладу покладено технологію, яка базується на двох основних принципах. Перший – в залежності від рівня насичення гемоглобіну киснем змінюється поглинання світла у вигляді двох хвиль, різних по довжині. Другий – у момент проходження через тканини світловий сигнал стає пульсуючим, оскільки після кожного скорочення серця обсяг артеріального русла змінюється. З допомогою мікропроцесора цей компонент відокремлюють від пульсуючого сигналу, що йде від тканин, капілярів і вен.

Робота пульсоксиметра залежить від ряду факторів: робота серця, вазоконстрикція, ритм і частота пульсу, патологічний гемоглобін, тремтіння і зовнішній світ. За допомогою приладу неможливо визначити якість вентиляції, зате добре видно ступінь оксигенації. При інгаляції кисню це призводить до виникнення помилкового відчуття безпеки. Приміром, під час обструкції дихальних шляхів часто відбувається затримка симптомів гіпоксії. Незважаючи на це, оксиметрия продовжує вважатися важливим методом дослідження кардіореспіраторної системи, оскільки підвищує рівень безпеки при роботі з хворим.

Що можна виміряти з допомогою пульсоксиметра?

• Рівень кисню в гемоглобіні артеріальній крові, а саме середній об'єм кисню, який пов'язаний з кожною окремою молекулою гемоглобіну. Підсумковий результат видається у вигляді звукового сигналу (висота визначається сатурацією) і процента насичення.
• Частота пульсу - на часовому інтервалі від 5 до 20 секунд визначається кількість ударів в хвилину.

З допомогою пульсоксиметра можна дізнатися:

• Відсоток кисню в крові.
• Об'єм кисню, розчиненого в крові.
• Частоту дихання і дихальний обсяг.
• Артеріальний тиск і серцевий викид.

Прилад складається з дисплея, на якому можна побачити криву і частоту пульсу, а також значення сатурації. Більшість моделей подають звуковий сигнал у певній тональності, пропорційно значенню сатурації. В умовах, коли немає можливості поглянути на дисплей, ця функція незамінна.

Установка датчика рекомендована на крилі носа, мочки вуха або пальцях – це так звані периферичні відділи організму. Всередині датчика працює пара світлодіодів. Один з них випромінює світло в інфрачервоному (940 нм), інший в червоному (660 нм) спектрі. Світло до фотодетектору потрапляє через тканини. В залежності від концентрації гемоглобіну в тканинах частина випромінювання поглинається кров'ю. Об'єм поглиненого світла відносно довжини кожної окремо взятої хвилі залежить від рівня оксигенації гемоглобіну, який знаходиться в тканинах.

З допомогою мікропроцесора вдається виділити із загального спектра пульсової компонент крові. Фактично компонент артеріальної крові відокремлюється від компонентів капілярної та венозної крові.

Обчислити сатурацію вдається в межах інтервалу від 5 до 20 секунд. Частота пульсу розраховується за конкретний проміжок часу з пульсуючим сигналами впевненого характеру і кількості циклів світлодіодів.

Пульсоксиметрія, практичні рекомендації

• Щоб батареї завжди були зарядженими, не від'єднуйте пристрій від електричної мережі.
• Після включення пульсоксиметра дочекайтеся самотестування – воно запускається в автоматичному режимі.
• Для вибраних параметрів установки слід підібрати датчик, відповідний за розмірами.
• З нігтьових фаланг необхідно видалити лак.
• Датчик поміщають на вибраний палець без надлишкового тиску.
• Дочекайтеся поки прилад визначить сатурацію і пульс – зазвичай це займає кілька хвилин.
• Зверніть увагу на криву хвилі пульсу. Без неї всі інші дані не мають великого значення.
• Звертайте увагу на цифри сатурації і пульсу. При швидкій зміні значень виявляйте граничну обережність. Наприклад, перепад з 98% до 84% неможливий фізіологічно.
• При найменших сумнівах в результатах, показаних приладом, оцініть хворого клінічним методом – сліпо покладатися на інформацію, видану пристроєм не варто.

Пульсоксиметрія – особливості використання

В умовах, наближених до польових, оптимальним вважається монітор формату «все включено», на якому видно регулярність ритму, частота пульсу і сатурація.

З допомогою пульсоксиметрии встановлюють максимально точний діагноз за ціанозу – в рішенні цієї задачі прилад перевершує самого досвідченого лікаря. Апарат також використовується при ендоскопії, під час проведення седації мідазоламом. При анестезії під час інтенсивної терапії оптимальним вважається неінвазивний монітор. З його допомогою зручно визначати кардіо-респіраторний статус у хворих в критичній ситуації.

При транспортуванні хворого з допомогою авіації, в умовах підвищеного шуму звуковий сигнал часто не чути. Але з допомогою сатурації і кривий хвилі пульсу зручно отримувати об'єктивні дані про кардіо-респіраторний статус хворого.

Після ортопедичних і пластичних операцій за допомогою приладу визначають життєздатність кінцівок пацієнта. Завдяки фіксації пульсуючого сигналу вдається встановити факт надходження крові в ту чи іншу кінцівку.

Під час педіатричної практики у відділеннях інтенсивної терапії за допомогою пульсоксиметра вдається знизити частоту забору крові, яка необхідна, щоб визначити газовий склад крові хворого.

При дослідженні недоношених немовлят з допомогою приладу знижуються шанси на пошкодження сітківки або легенів киснем, за рахунок підтримки сатурації на позначці 90%. Незважаючи на той факт, що пульсоксиметри калібруються по дорослому гемоглобіну, спектр поглинання ідентичний у ряді випадків, тому методика зарекомендувала себе як надійна і при роботі з немовлятами.